Адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП: як уникнути незаконного притягнення до неї ?

Відповідно до законодавчих змін, внесених до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), з 07.07.2016 року за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння  передбачено штраф в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами (ТЗ) на строк один рік. Повторне вчинення такого правопорушення протягом року тягне накладення штрафу вже в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування ТЗ на строк 3 роки.

З одного боку, ситуація з аварійністю на дорогах у нашій державі вкрай складна, і часто причиною аварій є керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. І це нерідко призводить до трагічних наслідків. Тому краще за все взагалі в нетверезому виді за кермо не сідати у жодному випадку, а для зменшення кількості випадків водіння ТЗ в стані сп’яніння і спричинених цим аварій має бути досить серйозна відповідальність за скоєння таких правопорушень: як адміністративна, так і кримінальна, в залежності від наслідків. Тому збільшення з 2016 року суми штрафів є цілком виправданим кроком.

З іншого боку, розмір штрафів за такі правопорушення для більшості громадян непосильний. А якщо водій не має можливості оплатити штраф, то він ризикує втратити і автомобіль внаслідок реалізації його виконавчою службою. Нерідкими є випадки, коли сума штрафу практично дорівнює вартості автомобіля.

При цьому, не завжди співробітники поліції об’єктивно оцінюють стан водія, через що виписують штраф за ст. 130 КУпАП, не розібравшись в ситуації. У зв’язку з цим в останній час до нас все частіше звертаються за захистом  водії, яких намагаються незаконно притягнути до адміністративної відповідальності. Тому необхідно знати свої права, а ще краще – своєчасно звернутись до адвоката для ефективного їх захисту.

Тож поговоримо про те, які типові порушення допускаються працівниками поліції при притягненні осіб до відповідальності за ст. 130 КУпАП, через які суди в подальшому стягнення на особу не накладають, а справу про адміністративне правопорушення закривають.

Перш за все, працівники поліції, які складають протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, часто відносяться до оформлення матеріалів про правопорушення поверхово та формально.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення крім місця, часу вчинення і суті правопорушення слід правильно і точно зазначити: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; нормативний акт, яким передбачено відповідальність за дане правопорушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є, а також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол має бути підписаний посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Остання має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які повинні бути письмово зазначені в протоколі, а також в разі відмови від підписання протоколу – викласти мотиви такої відмови.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов’язково роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.

Однак на практиці трапляється так, що документи, згідно яких особа притягається до адміністративної відповідальності, не містять всіх необхідних реквізитів. Є випадки, коли протоколи складаються неграмотно і несвоєчасно, з цими документами часто не ознайомлюють осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, їм часто не роз’яснюють при складанні протоколу їхні права і обов’язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Недотримання цих вимог при складанні протоколу про адміністративне правопорушення призводить до вимушеної судової тяганини з розглядом справ, а іноді й до спливу строків притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності. Зокрема, через неточні та неправильні записи у протоколах про місце реєстрації особи, яка притягається до відповідальності, або фактичне її місце проживання, суду доводиться звертатись до адресного бюро для уточнення адреси реєстрації особи, після чого здійснювати повторний виклик такої особи до суду, що призводить до втрати часу.

Трапляються випадки, коли працівники поліції направляють до суду матеріали про притягнення особи до відповідальності за ч. 2 або ч. 3 ст. 130 КУпАП, в яких немає даних про вчинення нею раніше аналогічного правопорушення, немає відмітки в протоколі про притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за аналогічною статтею, хоча ця обставина має важливе значення для вирішення питання про кваліфікацію дій особи за ч. 2 чи ч. 3 цієї статті і відповідно про міру її відповідальності.

Також у матеріалах справ нерідко немає доказів, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, а також не зазначаються пояснення цієї особи, свідків або підписи останніх.

Нерідко працівники поліції усупереч вимогам законодавства матеріали справи не підшивають, аркуші в ній не нумерують та опис цих матеріалів не складають, що також збільшує ймовірність закриття судами таких справ.

Трапляється, що працівники поліції направляють матеріали до суду за кілька днів до закінчення строку накладення адміністративного стягнення або навіть після його спливу, що унеможливлює виклик правопорушників до суду для розгляду справи та також є підставою закриття справ.

Відповідно до ст. 266 КУпАП для проведення огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров’я може бути лише дві підстави:

– у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп’яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів;

– у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного працівником поліції.

Однак типовим порушенням, яке допускається інспекторами поліції та через яке суди закривають справи за ст. 130 КУпАП, є випадки, коли працівник поліції не пояснив водію причин зупинки і не запропонував пройти огляд щодо визначення стану сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, не вказав у протоколі будь-яких ознак, за якими запідозрив особу в сп’янінні, а лише наказав їхати на медичне обстеження до закладу охорони здоров’я, хоча законних підстав для направлення водія до такого закладу для проходження медичного огляду не було.

При цьому ознаками сп’яніння можуть бути:

– запах алкоголю з порожнини рота;

– порушення координації рухів;

– порушення мови;

– виражене тремтіння пальців рук;

– різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

– поведінка, що не відповідає обстановці;

– звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

– сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

– почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У протоколі має бути зазначена одна або декілька із цих ознак. Якщо ж вони в протоколі відсутні, то потрібно обов’язково звертати на це увагу суду під час розгляду справи.

Якщо водія направляють для проходження медичного огляду до закладу охорони здоров’я, то слід пам’ятати, що висновок щодо результатів медичного огляду видається лише на підставі акта медичного огляду. І якщо в такому висновку не зазначено, що він складений на підставі акта медичного огляду, то це вказує на відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, через що судами такі справи закриваються.

Також інспектори поліції дуже полюбляють закреслювати та виправляти відомості, що вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також вносити у протокол додаткові записи вже після того, як протокол був підписаний особою, яка притягається до відповідальності. Однак це є грубим порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції. Тому, при грамотному захисті особи адвокатом, допущення інспектором поліції таких порушень призводить до визнання судом такого протоколу недопустимим доказом і до закриття справи про адміністративне правопорушення, так як протокол є ключовим документом по справам даної категорії.

Окремо слід згадати про свідків, які залучаються працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Такі свідки мають бути запрошені до початку складення вказаного протоколу. Однак часто інспектори поліції «грішать» тим, що запрошують свідків вже після того, як протокол ними складений і підписаний особою, яка притягається до відповідальності, і лише тоді у протокол дописуються анкетні дані свідків і проставляються їх підписи. Згодом про даний факт стає відомо в ході судового розгляду справи, що призводить до її закриття.

Також зазначені справи закриваються судами в тих випадках, коли особа, яка притягається до відповідальності, протягом 2 годин з моменту зупинки працівником поліції самостійно звернулась до закладу охорони здоров’я та пройшла огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, за результатами якого ознак сп’яніння у неї не було виявлено, та надала до суду відповідний медичний висновок. Тому в тому випадку, коли алкогольних напоїв та наркотичних речовин Ви не вживали, а працівники поліції намагаються незаконно притягнути Вас до відповідальності за ст. 130 КУпАП, рекомендується якнайшвидше звернутись до медичного закладу та пройти вказаний огляд, так як медичний висновок буде вкрай важливим доказом відсутності події та складу даного правопорушення, а отже підставою для закриття справи судом.

Однак дуже часто трапляється й так, що порушення закону допускаються не працівниками поліції, а безпосередньо судом, який розглядає справу про притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП. В результаті судом першої інстанції виноситься незаконна постанова про накладення на особу штрафу за ст. 130 КУпАП та позбавлення права керування ТЗ на певний строк, однак надалі адвокатом подається апеляційна скарга на таке рішення, де зазначаються всі допущені судом порушення при розгляді справи, і як наслідок постанова суду першої інстанції скасовується апеляційним судом, а справа, як правило, закривається через сплив 3-місячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, який починається з дня вчинення правопорушення.

Зокрема, численними є випадки скасування судами апеляційної інстанції постанов судів першої інстанції про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справах у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення по тій причині, що в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи. Наприклад, у випадках, коли направлені на правильну адресу повістки не вручалися адресатам з незалежних від суду причин, зокрема поверталися з відміткою відділення поштового зв’язку про закінчення строку зберігання, відсутність адресата тощо.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП судами повинні дотримуватись вимоги статті 277-2 КУпАП, якою передбачено, що повістка, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, має бути вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Однак часто судами такі вимоги порушуються. Наприклад, повістки або вручаються особам пізніше як за три доби до дня судового розгляду справи, або взагалі не вручаються, а замість цього особа повідомляється про дату і час розгляду справи секретарем судді за допомогою телефонного дзвінка або смс-повідомлення, що взагалі не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення та є підставою для подальшого скасування постанови судом апеляційної інстанції.

Насамкінець варто зазначити, що часто закриття судами проваджень по таким справам трапляється через сплив строку притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у зв’язку з неявкою правопорушників, хоча, як правило, така має місце з поважних причин (наприклад, через хворобу) та підтверджується відповідними доказами.

Знання наведених вище порушень, які допускаються працівниками поліції та судами при притягненні водіїв до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, дозволяє досконаліше знати свої права.

Однак щоб уникнути незаконного притягнення Вас до такої відповідальності, одних лише знань недостатньо. Потрібно вміти своєчасно і вміло застосовувати ці знання при розгляді справи судом, для чого потрібно досконало володіти тактикою захисту у справах цієї категорії. Відтак самостійна (без адвоката) участь особи в розгляді таких справ як правило призводить до того, що попри наявність численних порушень з боку поліції чи суду першої інстанції, суди все одно накладають на водіїв немалий штраф в розмірі 10 200 грн. (або при повторному порушенні – 20 400 грн.) та позбавляють права керування транспортним засобом відповідно на рік або на 3 роки. Саме тому краще своєчасно звернутись до адвоката та зекономити свій час та кошти.

 

                                                       Юрист

                                             практики кримінального права

                                             KOSTYK GORLOV LAW FIRM

                                             Олександр Тітарчук