Рано чи пізно перед багатьма розвиненими брендами постає питання виходу на нові ринки, масштабування з метою подальшого розвитку. Моделей структурування бізнесу з цією метою існує багато, але сьогодні говоритимемо саме про франчайзингову схему (купівля франшизи). Отже, що ж це за складні слова, в чому полягає суть, які можуть бути етапи та нюанси всього цього процесу – розбираємось нижче.
ВІДРАЗУ НОВИНА: В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ НЕ ІСНУЄ ПОНЯТТЯ ФРАНЧАЙЗИНГУ В ЙОГО КЛАСИЧНОМУ РОЗУМІННІ
Тим не менш, це не заважає багатьом українським (не говоримо про іноземні компанії, які структуруються трішки по-іншому) брендам доволі вдало використовувати франчайзингову модель для розвитку своєї справи в партнерстві з інвестором. Як?
По своїй суті франчайзинг – це купівля права використовувати готову, «розкручену» та відому кінцевому споживачу бізнес-модель, яка належить франчайзеру, іншою особою – франчайзі. «Купується» по суті готовий бізнес, який відсутній в певному регіоні, але розвивати який допомагатиме власник. Наприклад, мережа відомих брендових кав’ярень, яка відсутня в одному місті, але поширення якої може мати наслідком розвиток бренду для власника (франчайзера) на новій території та гарний прибуток для інвестора (франчайзі), який куруватиме такий проект як власний бізнес. Останній сплачує за це паушальний внесок – разовий платіж за купівлю франшизи (певного обсягу прав, що і є об`єктом угоди), а також періодичні платежі – роялті, за використання прав інтелектуальної власності. Одним із найвідоміших прикладів франшизи на території України є мережа МакДональдз.
Унікальність вітчизняного франчайзингу полягає у його «відсутності». Саме так, оскільки його регулювання в Україні не існує. Чомусь. Українські бренди та інвестори змушені структурувати свою співпрацю не одним договором, а нерідко цілою системою пов’язаних між собою угод. Наприклад:
договір комерційної концесії – чимось схожий на франчайзинг, оскільки за ним теж передаються за плату певний обсяг прав з метою виготовлення товару чи надання послуг. Однак, хоча існує певна схожість з франчайзингом, все ж він є занадто тісним та не завжди застосовним до того часом колосального об’єму відносин, які регулює франчайзинг в його класичному розумінні.
ліцензійний договір – дозвіл використання на певних умовах прав інтелектуальної власності. Враховуючи те, що франчайзинг сам по собі тісно пов’язаний із інтелектуалкою власника (про це поговоримо трішки пізніше), то в доповнення до концесії часто укладається ще й ліцензійний договір.
Інвестиційний договір/договір про спільну діяльність – часто також зустрічається на практиці в доповнення до попередніх з метою регулювання всіх нюансів.
Отже, купити франшизу в Україні за одним договором не вдасться. Звичайно, якщо ви хочете зробити це якісно, правильно та захищено, оскільки навіть перелічити всі франчайзингові нюанси в одній статті просто не виявляється можливим.
ПІДГОТОВКА СТОРІН ДО ЗАПУСКУ ФРАНЧАЙЗИНГОВОЇ МОДЕЛІ
Процес запуску франчайзингу є складним, довгим та енергозатратним не лише з юридичного боку, а й з точки зору бізнесу. В свою чергу, компенсується це непоганим розвитком в подальшому. Кожна зі сторін на своєму місці має вчинити ряд дій, і тут вже мова йде в більшій мірі про бізнес, а не юридичну його сторону.
Перш за все, франчайзингова модель виправдовує себе в тому разі, якщо бізнес, який планується масштабувати:
є розвиненим та «розкрученим» для кінцевого споживача;
така модель відповідає суті бізнесу та інтересам кінцевого власника або власників;
бізнес є чудово структурованим для масштабування. На цьому питанні зупинимось. Франчайзинг спрацює тоді, коли всі елементи структурування бізнесу якісно присутні в ньому. Наприклад, корпоративна структура та управління, через яку буде здійснюватись угода. Інтелектуальна власність, яка має бути як мінімум офіційно зареєстрованою. Ці моменти в подальшому будуть розглядатись під «юридичним мікроскопом».
Франчайзер, який має бути ініціатором розвитку свого бізнесу через франчайзингову модель, має детально визначитись з його баченням: позиціонування бренду, ціна франшизи, умови, зокрема, вимоги до працівників, зовнішнього вигляду приміщення, корпоративної культури та культури спілкування зі споживачем, тощо. Таких моментів може бути вкрай багато і їх кількість в першу чергу залежить від індивідуальності бізнесу. Як правило, бачення власника знаходить своє відображення у положенні, посібнику чи іншому документі. Останній в подальшому стає частиною договору з франчайзі.
ДЕЯКІ ЮРИДИЧНІ НЮАНСИ
Вище йшла мова про український «апгрейд» франчайзингу, який полягає в складності та великій кількості договірних конструкцій. Однак, самі умови договору (договорів) потребують надзвичайної якості та уваги через складність самої схеми.
Наприклад, враховуючи залежність франчайзі від материнського бізнесу власника, слід детально обговорювати та прописувати порядок дій в разі ліквідації материнської компанії, а також проблем, які робитимуть подальшу співпрацю невигідною або неможливою в принципі. Очевидно, що інтереси франчайзі в такому разі будуть суттєво страждати, тому не зайвим буде встановити порядок дій в таких випадках, а також штрафні санкції.
Зайвий раз акцентувати увагу на необхідності правильно та точно встановити порядок розрахунків за користування бізнес-моделлю навіть не говориться. Доречі, є випадки, коли франшиза є безкоштовною. В такому разі встановлюється своєрідний пільговий період для франчайзі.
Окрему увагу необхідно приділяти таким моментам, як:
надзвичайна точність в прописуванні бізнес-моделі: як має виглядати бізнес, як має здійснюватись операційна діяльність, звітування, нюанси співпраці з контрагентами, контакти яких напрацьовані франчайзером.
порядок, способи, періодичність та інші умови допомоги власника франчайзі, оскільки це випливає з самої суті франчайзингу. Тут мова може йти про фінансову допомогу, навчання персоналу, тощо.
перевірка франчайзером дотримання всіх вищенаведених умов бізнесу, що робити в разі їх недотримання франчайзі, як фіксувати порушення тощо.
умови про не конкуренцію та нерозголошення відомостей. В процесі запуску та діяльності бізнес-моделі за франчайзинговою схемою франчайзі отримує ряд конфіденційних документів та даних, відомостей, пов’язаних із діяльністю материнського бізнесу. Ці умови, теоретично, можуть бути використані не з благими намірами в подальшому, через що потрібно завчасно регулювати їх відповідними окремими угодами або ж пунктами в інших пов’язаних договорах. Така ж ситуація з конкуренцією: в тому разі, якщо франчайзинг не піде, власнику бренду невигідно, щоб напрацювання були використані проти його. Тоді на допомогу прийдуть умови про не конкуренцію протягом певного строку на певній території. Те ж саме стосується і випадків, коли існує франчайзингова мережа, в якій окремі об’єкти не повинні конкурувати між собою.
Загалом франчайзинг – корисна та складна схема. Грамотне його використання може сприяти виходу бізнесу на нові ринки, а невдале – закриттю та втраті ресурсів. Процес реалізації моделі потребує злагодженої роботи не лише сторін, а й консультантів: юристів, бухгалтерів, або ж спеціалістів з того самого франчайзингу.
