Клієнт звернувся за правовою допомогою у зв'язку з тим, що рішенням суду першої інстанції в рамках справи про банкрутство було встановлено його вину у доведенні підприємства до банкрутства, однак субсидіарну відповідальність на нього покладено не було через передчасність позову, поданого ліквідатором підприємства.
Наша правова позиція полягала в тому, що неправомірним є встановлення вини та причинно-наслідкових зв'язків у справах про покладення субсидіарної відповідальності в рамках справи про банкрутство на особу у тому разі, якщо позов подано ліквідатором передчасно, оскільки в такому разі не відбувається захист прав через, власне, відсутність на цьому етапі порушеного права як такого. В судовій практиці існували різні підходи до даного питання, а тому єдиної, усталеної позиції з даного приводу не існувало.
Апеляційний господарський суд з нашими доводами не погодився.
Касаційний господарський суд передав справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду.
В свою чергу, Верховний Суд ухвалив звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у цій справі з метою формування Верховним Судом єдиної судової практики.
Науково-консультативна рада при Верховному Суді в своєму висновку повністю погодилась з нашими доводами.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що передчасними, а тому і неправомірними, є мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав для встановлення факту відповідного порушення, визначення нашого клієнта суб’єктом субсидіарної відповідності та його вини.
У вказаній постанові Верховний Суд також сформував ряд позицій відносно інших критеріїв та обставин покладення субсидіарної відповідальності у банкрутстві.
Постанова Верховного Суду у цій справі усунула правову невизначеність та надала орієнтири судам та учасникам правовідносин для застосування відповідних норм Кодексу з процедур банкрутства, що особливо важливо в розрізі відносної новизни інституту субсидіарної відповідальності в системі українського права.
